В Одесі на честь Бориса Едуардса встановлено меморіальну дошку в провулку Ляпунових, а вулицю Писарєва перейменовано на його честь.

Борис Едуардс народився 27 травня 1860 року в Одесі в родині британця Безіла Едуардса та українки Софії Юріївни, яка мала козацьке походження. Він отримав початкову освіту в Одеській малювальній школі (1876–1881) під керівництвом професора міланської Академії мистецтв Луїджі Іоріні.

У 1885 році, перед навчанням у Парижі, він організував першу персональну виставку скульптури в Одесі. У Франції навчався в Академії Жюльєна, працював у майстернях відомих художників і створив портрет Луї Пастера.

Критики відзначали: «Едуардс — один із небагатьох художників, які зображують тіло з любов’ю».

У 1899 році, на честь 15-річчя своєї творчої діяльності, він провів велику виставку в зимовому саду Воронцовського палацу. Його роботи були представлені на Всесвітній виставці в Парижі (1900) та на Салоні В. Іздебського в Одесі, Києві та Ризі (1909–1910).

Він заснував першу в Україні бронзову ливарню для реалізації масштабних скульптурних проектів. Був співзасновником Одеського літературно-артистичного товариства (1897) та музею витончених мистецтв (1899).

Його родовід — це сплав різних культур: британської, української, ірландської, іспанської та турецької. Прадід був комендантом фортеці Гібралтар. Едуардс міг успадкувати будинок на Манхеттені, але вибрав шлях мистецтва.

У 1918 році він очолив Одеське художнє училище, яке реорганізував на вищий навчальний заклад. Це була його остання виставка — понад 80 робіт, що узагальнили 35 років творчості.

У 1919 році емігрував на Мальту, де створив Меморіал загиблим героям Мальти.
Помер 12 лютого 1924 року, похований на Мальті.